Свята золота миша, частина 6 із 6

Була людина, яка мала стільки боргів. Він усім, практично всім, був чимось винен у селі. [...] Одного разу він повернувся додому, і багато його кредиторів сиділи на сходах, на зовнішніх сходах, усередині будинку, тощо. Отже, він приходив до однієї людини, яка сиділа під сонцем, або найбільше було під сонцем. Він сказав дуже... ніби прошепотів йому на вухо, сказав: «Будь ласка, повернися завтра, рано, близько сьомої ранку». [...] А наступного дня та людина прийшла дуже рано, близько сьомої години ранку. [...] І він сидів там і чекав, довго і не... нічого не рухалося, нічого не відбувалося. Тож [...] він сказав, «Хіба ти не сказав мені вчора прийти раніше? [...] Чому ти ще нічого про це не говориш?" Отже, той, хто був винен гроші, сказав: «О, вчора я бачив, як ти сидів на сонці і дуже далеко, тому я сказав тобі прийти раніше, щоб ти мав краще місце». [...]